Біблія- одна з найстародавніших, найулюбленіших і найвідоміших у світі книг. Вона дає людині мудрість і наснагу. Слово «Біблія» походить від старовинного фінікійського міста Бібліос, де в перше у світі навчилися зі стебел папірусу виготовляти матеріал для писання. Цей матеріал греки називали « бібліос», а зшиті докупи аркуші папірусу – «бібліон», яка означає «книги», «збірка книг». У сучасному розумінні Біблія – це священна книга християнства, до складу якої входять кількадесят книг. Суттю своєю Біблія – одна єдина книга, хоч вона й складена з багатьох книжок різного часового походження, різних авторів, різних жанрів та стилів, та навіть різних мов. Усі вони обєднані у так званий канон, тобто у збірку або каталог священних книг, які були надхненні Богом і які лягли непомильним правилом віри та моралі. Книги, що перебувають у біблійному каталозі – книги канонічні, канонізовані Церквою, визнані нею за богонадхненні. Отже, християнський канон містить: у Старому Завіті – 47, у Новому Завіті – 27 книг. Коли ми читаємо Біблію – це не тільки пізнання чогось, а це зростання у вірі.
Чи ти рано до схід – сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Ці слова Т. Шевченка говорять, що не вчити своїх дітей звичаїв- такий же великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові.
Одного чудового жовтневого дня сільський бібліотекар запросила дітей 10 -11 класу Гаркушинської ЗЗСО I-III ст. до місцевої Церкви великомучениці Варвари, де прихожанка цієї церкви Марія Сухар, розповіла юнакам і дівчатам, як правильно себе поводити в храмі Божому, які потрібно знати молитви, адже всі ми майже від народження хрещені. Без Бога - ні до порога! Ось така українська приказка нас супроводжує все життя, щоб ми не робили ми завжди звертаємося до Всевишнього.
Віра Глеба, бібліотекар Гаркушинської сільської бібліотеки - філіалу
Ці слова Т. Шевченка говорять, що не вчити своїх дітей звичаїв- такий же великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові.
Віра Глеба, бібліотекар Гаркушинської сільської бібліотеки - філіалу