На пустищі дикім росте бузина,
Сіріє край поля хатина сумна.
Облуплені стіни, полин, спориші, —
Не видно й не чути навкруг ні душі.
Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 26 квітня 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною». Обезлюдніли села де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Навкруг все заросло бур’яном. Проходять роки після аварії Чорнобильської АЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті.
Біликівська сільська бібліотека-філіал спільно з працівниками Будинку культури провели для своїх відвідувачів вечір-зустріч «Вічні дзвони подвигу й турботи». Всі бажаючі можуть ознайомитися з виставкою-реквієм «Голосить дзвін стривожено у квітні». Був організований мультимедійний перегляд «Чорнобиль – подвиг, істина, пам'ять». Також діти підготували виставку малюнків «Чорнобиль – екологічна катастрофа». Бібліотекар розповіла про біографії та спогади учасників ліквідації наслідків аварії із збірки «Чорнобиль для мене – як рана жива…» про жителів свого села. Ми пишаємося нашими відважними чоловіками Бондаренко Дмитром Борисовичем, Лябах Анатолієм Сергійовичем, Назаренко Володимиром Олексійовичем, Яценко Василем Дмитровичем. Ми завжди будемо Вам вдячні за героїзм і самовідданість. Висловлюємо щире співчуття сім’ї Панченко Івана Григоровича, який в 2017 році помер від тяжкої хвороби.
Хоч минуло 32 роки з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь.
Наталія Ганженко.
Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.