Миргородська центральна районна бібліотека 
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту
Вітаю Вас, Гість · RSS 14.11.2018, 22:54

Головна » 2018 » Січень » 19 » Не забудь героїв триста!
13:47
Не забудь героїв триста!
 

                                 До 100-річчя бою під Крутами

 
Роки нестримною ходою продовжують свій рух, усе далі й далі відкидаючи нас у часі від подій початку ХХ століття, коли у полум’ї революції народжувалась Українська Народна Республіка. Народжувалась, щоб усього лиш на коротку мить посіяти в серцях справжніх українців надію на відродження колишньої козацької Гетьманщини, вчинити відчайдушну спробу продемонструвати світові, що Україна є самостійною державою
            Цього року виповнюється 100-та річниця Крутянського бою - події, яка набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.
 
           
У книзі Юрія Сороки «Бій під Крутами» (К., 2013) мова йде про знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом бій під Крутами.
            29 січня 1918 року поблизу селища Крути, на відстані 130 км від Києва, відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.
            Одним із тих, хто разом із юнаками вступив у бій під Крутами, був уродженець Полтавщини, командувач українських частин Аверкій Гончаренко. У своїх спогадах сотник Армії Української Народної Республіки влучно описав свої почуття: «Брав мене в обійми невимовний жаль. Молодий цвіт нашої армії – юнаків кидали в безнадійну ситуацію… Тепер лише ідейні горстки стали до боротьби за рідний край..».
            Світлана Тарасенко присвятила свою статтю «Бій під Крутами» (Зоря Полтавщини, 2006, 27 січня) легендарному сотнику Аверкію Гончаренко.
            Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих українців усього світу. Письменниця Людмила Старицька-Черняхівська опублікувала щиру й зворушливу статтю «Пам’яті юнаків- героїв, замордованих під Крутами», яка була надрукована 24 березня 1918 року у газеті «Нова Рада» і яку можна прочитати у книзі  « Літературні шедеври видатних українських жінок-письменниць» ( Донецьк, 2009).
 
 Ця стаття пронизана, поряд із сумом і біллю за молодими людьми, захопленням їхніми мужністю, відвагою та відданістю Батьківщині. Учасники бою отримали одночасно ореол і мучеників і героїв. Подвиг героїв Крут навічно увійшов у літопис боротьби за незалежність України, як свідчення незламності духу українського народу, його споконвічного прагнення до волі і справедливості.
            19 березня 1918 року Київ із військовими почестями хоронив у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі розшукані тіла 30 студентів та гімназистів. Виступаючи під час їхнього похорону, голова Центральної Ради Михайло Грушевський сказав: «Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну память на віки вічні».
                А молодий славетний український поет Павло Тичина присвятив юним героям вірш «Памяті тридцяти»:
            «На Аскольдовій Могилі
             Поховали їх –
             Тридцять мучнів-українців,
             Славних, молодих…
             На Аскольдовій Могилі
             Український цвіт!...
             По кривавій по дорозі
             Нам іти у світ.
             На кого посміла знятись
             Зрадника рука?
             Квітне сонце, грає вітер
             І Дніпро - ріка…
             На кого завзявся Каїн?
             Боже, покарай!...
             Понад все вони любили
             Свій коханий край.
             Вмерли в Новім Заповіті
             З славою святих…
             На Аскольдовій Могилі
             Поховали їх.»
            Читаючи ці рядки, сповнені душевного болю, мимоволі ставимо перед собою питання: ким же були ті « славні, молоді» люди, смерть яких оспівав поет? Що вчинили вони героїчного, достойного того, щоб Михайло Грушевський назвав їх героями?
           
Для того, щоб дати відповідь на ці питання, звернемося до книги «Героїка трагедії Крут» (К.,2008) де зібрані докупи різноманітні інформаційні джерела, вірші, спогади очевидців, які стосуються подій , що відбулися 29 січня 1918 року на відтинку залізничного шляху між Ніжином і Бахмачем, у районі станції Крути.
            У спогадах учасників бою під Крутами, роздумах сучасників поетичним і публіцистичним словом осмислюється героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни. Видання, матеріали якого подаються, як правило, в оригіналі, друковане раніше тільки в еміграції й не скрізь містить повні імена авторів.
            Слід сказати, що бій під Крутами довгий час був своєрідним табу, темою, яка старанно замовчувалась, а після набуття Україною незалежності, довгий час обростала міфами і вигадками. І лише декілька років тому з’явилися більш – менш справедливі оцінки подій, які відбулися на Чернігівщині 29 січня 1918 року, а у 2006 році було встановлено Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути.
            Автор Меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив памятник як насипаний пагорб заввишки7 метрів, на якому встановлену 10-ти метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч з пам’ятником викопане озеро у формі хреста .
            З усіх куточків України їдуть сюди люди, кладуть квіти, вшановують пам’ять юних лицарів, які полягли, захищаючи молоду Українську державу. Поїзди, проходячи мимо, у день загибелі патріотів стишують хід і тривожно сигналять…
            Україна пишається молодими героями. Память про них, як і та велична справа за яку вони боролися - невмируща.
             
 
  Молитва
            «О, Боже наш добрий
              З високого неба!
              Молитву сьогодні
              Заносим до Тебе.
              За тих, що боролись
              При станції Крути
              За нашу Державу
              Із ворогом лютим,
               Що в битві цій впали
               В цю зиму криваву…
               Прийми їх до Себе!
               Прийми в Свою славу!
               А нам від цих Триста,
               О, Боже, благаєм!
               Любові дай вчитись
               До рідного Краю!»
                           Леся Храплива
 
                                                          
 
 
          Підготувала Катерина Яневич, бібліотекар І категорії
                                                             районної бібліотеки для дітей.
Переглядів: 49 | Додав: bibliomirg
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz