Надія Гуменюк - українська поетеса, прозаїк, публіцист, заслужений журналіст України, лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки. Лауреат літературно - мистецької премії імені А. Кримського. Роман письменниці «Янгол у сірому» став дипломантом конкурсу «Коронація слова — 2011».
Нещодавно центральна районна бібліотека отримала цікаву книгу цієї прекрасної сучасної української письменниці і сьогодні хочу поділитися з вами своїм враженням від прочитаної книги. Це прониклива історія про людське життя-буття, в якому є місце і стражданню, і коханню, і міцній дружбі, і підступництву, і підлості, і безмежній доброті. Все як у житті.
Гуменюк, Н. П. Танець білої тополі [Текст] : роман / Надія Гуменюк. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 304 с.
У творі паралельно подається дві історії. Перша — історія вихованки дитячого будинку Вероніки Величко, якій чого тільки не довелось пережити. Мати у в’язниці, її опікунка їде за кордон у пошуках жіночого щастя, а тим часом квартиру «віджимають» рейдери. Головна героїня залишається на вулиці, ночує у старезній нічийній хатині, підробляє двірничкою. І немає жодної людини, яка б її підтримала, обійняла. Стає так щемливо печально, що навіть померти хочеться. Але на завершення роману Ніка приходить до висновку, що «все відбувається за сценарієм, написаним кимось згори, і вона має бути вдячна тому великому сценаристові — за те, що і її зробив своїм персонажем, провів через випробування, дав можливість зробити свій вибір, може, десь і підштовхнув до того вибору, а головне, що не полишав її у найважчі хвилини».
Друга історія про сільського хлопця Левка Черкаса, який від народження мав покалічені руки. І батько ніяк не міг це пережити, оскільки від сина не мав жодної допомоги по господарству. Та трапилась у житті Левка людина, яка саме у цих руках побачила місію ставити людей на ноги. Левко відрізнявся від інших ще й тим, що затято любив Вишеньку — дівчину зі знатної родини. Та й вона відповідала йому взаємністю. Але її батько не втомлювався повторювати «люди, які збираються прожити разом усе життя, мусять бути хоч трохи рівними. Не конче за статками, але обов’язково за освітою, загальним розвитком». Вишенька та Левко аж ніяк не були рівнею…
Майже до самого кінця не зрозуміло, де ж нарешті перетнуться ці дві історії: Вероніки та Левка. Кінцівка неочікувана й така мила…
Чому ж назва така: «Танець білої тополі»? А ви прочитайте цю новинку від Надії Гуменюк. Насолодіться. І зрозумійте.
Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки
