|
Людно було третього червня у Миргородській центральній районній бібліотеці . Сюди поспішали миргородці на презентацію нового історичного роману братів Капранових «Забудь-річка».
Першим ,на миргородській землі ,привітав братів Капранових голова Миргородської районної ради Леонід Миколайович Яринич
 Брати цікаво розповідали про свою книгу - це їх перший історичний роман . Як пояснили автори, на таку серйозну працю їх надихнула власна сімейна біографія. «Ми маємо двох дідів. Один наш дід – червоноармієць, герой, кавалер ордену Червоної зірки, був поранений під Севастополем на Сапун-горі. А другий – 58-а стаття, вісім років таборів, «ворог народу». В радянські часи ми нібито мали стидатися одного діда, а другим пишатися. А тепер все навпаки – пишатися повинні одним дідом, а стидатися іншого, бо він був окупант. Але ми любимо обох дідів і не готові одним з них весь час жертвувати. І ми вирішили про це написати книжку», - розповіли автори. Над текстом, який складається з двох частин, письменники працювали протягом чотирьох років, намагаючись реалістично відтворити картину тих часів та детально перевіряючи історичну достовірність подій. Книга братів Капранових "Забудь-річка" - це художня інтерпретація подій від Другої світової війни і до сучасного Донбасу... Роман – про розрив поколінь. Його герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які сплелися в одну – долю українця у Другій світовій війні. Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії «Галичина», син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями в кожній українській родині».
Журналіст, критик Юрій Макаров про роман братів Капранових писав: «Молода жінка-юристка із прихованим шармом і зрілий чоловік-помічник капітана далекого плавання – цілком очікуваний дебют для жіночого роману (маються на увазі не гендерні упередження, а сталий мейнстрімівський жанр). Чекайте палкого, геть не платонічного кохання! Аж раптом виявляється, що за цією нібито легковажною диспозицією ховається не просто зіткнення двох доль, а двох світів, точніше, двох Україн, кожна зі своїм історичним досвідом, але спільними травмами і втратами. Інтрига, закручена на початку розлогого тексту, не відпускає до самого кінця роману».
А ще автори самі пройшли шляхами своїх героїв. До речі, один з головних героїв – із Полтавщини. Звідки саме – цю таємницю автори поки не розкривають.
Брати Капранови на запитання присутніх скільки потрібно читати книг на рік і чи взагалі потрібно читати художню літературу відповіли, що у кожного свій темп читання. Читати треба пропорційно художньої літератури, бо це тренування душі. Якщо ти не читаєш художню літературу, ти перетворюєшся на духовного інваліда. Нормальна людина повинна, напевно, раз на 2 тижні один художній твір прочитувати. Десь два десятки книжок на рік.
Презентація викликала чималий резонанс. Учасники зустрічі активно спілкувалися з Братами Капрановими, ставили питання, брали автографи, фотографувалися з відомими письменниками! А Миргородська книгозбірня поповнилася двома новими романами братів Капранових: «Щоденник моєї секретарки» , «Забудь –річка», з автографами авторів та побажанням для читачів «Смачного читання»!!!
Ніна Бер’якіна, директор Миргородської централізованої бібліотечної системи.
|
