Дені Дідро якось написав про те, що люди перестають мислити лише в тому випадку, коли перестають читати. І це дійсно правильне твердження. Та на жаль,зараз не кожна людина розуміє, що читання розширює кругозір, підвищує інтелектуальні здібності, змушує мислити й аналізувати (і це лише незначна частина позитивного впливу, який чинить на нас художня та інша література).
Брати Капранови, відомі сучасні письменники, в одному зі своїх інтерв’ю говорять: - «Ми свого часу відкрили такий закон: порахували кількість бібліотек, як своєрідний індикатор населення. І все вишикувалося: чим менше бібліотек і кількості читачів на душу населення, тим менша національна свідомість і патріотизм громадян. Якщо в Тернопільській області ця цифра складає 11 бібліотек на 10 тисяч населення, то в Донецькій на таку ж кількість була одна. У Донецькій області сьогодні танки, а в Тернопільській їх ніколи не буде. І не тому, що там стоять протитанкові їжаки, а тому що там є культура читання.» Та кого ж звинувачувати у цьому? Органи виконавчої влади? Школу? Відповідь буде простою: потрібно виховувати культуру читання, яка впливає в свою чергу на мислення та аналізування, а основи цього закладаються спочатку в сім’ї.
Головна відмінність сімейного читання від інших його видів – класного, позакласного та домашнього – полягає в тому, що батьки, використовуючи книгу, починають по-справжньому займатися духовним розвитком своєї дитини, формуванням її особистості. Думка про те, що література – підручник життя, не нова, але, не дивлячись на банальність, це твердження вірне. Чим більше читатиме дитина, тим краще вона орієнтуватиметься в житті і знатиметься в людях. Залучаючи дітей до читання, ми тим самим допомагаємо їм бути успішними в житті.
Досвід і практика всієї світової цивілізації показує, що без читання немає людини, немає особистості. Саме книга стала тим незмінним інструментом, який допомагає сформувати етичні принципи, моральні засади і культурні цінності, опановувати інформацію, накопичену століттями, розвинути фантазію, навчати думати, аналізувати, оцінювати власні і чужі вчинки. Саме книга є об’єктом естетичної насолоди, перетворює неминучий в житті годинник нудьги і неробства на захоплюючу можливість переноситися в інші світи, в інші часи.
Наталія Попович , провідний методист Миргородської централізованої бібліотечної системи
