Поезія, як океанська хвиля — бурхлива й тиха водночас. Думкам дарує ніжності вітрила, щоб гостротою правди покарати нас. Поет — це той, хто пробиває мури Та вміє словом душу прокричать.
Відродження, розквіт усього живого відбувається навесні, все оживає, потік весни пробуджує все навколо, так і поезія пробуджує людину, поезія — це життя . Нею ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо, а також пишемо власну.
21 Березня перед Миргородською центральною районною бібліотекою відбувся поетичний марафон «Поезія єднає». До марафону долучилася Біликівська сільська бібліотека – філіал. Де взяла участь велика шанувальниця поезії наша читачка Таран Валерія з віршом «Реве та стогне Дніпр широкий». Чудово проведений час, та масу задоволення отримали від почутого. Тому що поезія — це мистецтво, що вірує у правді і любові, радощах і стражданнях, зустрічах і розлуках, тому вона, поезія, живе й житиме, доки людське серце виповнюватимуть найтонші й найглибші почуття. Вона житиме вічно.
Наталія Ганженко.
Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.