Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає
15 лютого 2019 року минуло 30 років з дня виведення військ з Афганістану. Афганська війна залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків. Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Участь у ній взяли 160 тисяч 375 українських військовослужбовців, 3360 з яких загинули, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність.
За кожним воїном – афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Чимало наших земляків виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Одним із таких і є Купенко Іван Олексійович житель села Єрки. Народився він 26 лютого 1964 року в селі Єрки. В 1979 році закінчив Єрківську восьмирічну школу. З 1979 року по 1983 рік – навчався в Миргородському керамічному технікумі. 1квітня 1983 року був призваний до лав Радянської Армії. Два з половиною місяці проходив карантійну службу в Туркменії місті Йолотань. 23 червня відправили в Кабул, а потім в місто Баграм у мотострілковий 177 полк де і проходив подальшу службу. В полку служили хлопці різних національностей: білоруси, таджики, узбеки, українці, росіяни, а найбільше було молдаван. Через рік був назначений командиром екіпажа БТР -70 та відправлений в кишлак Джабаль-Уссарадж. Завданням екіпажу була охорона труб по яких надходили солярка та керосин, а також забезпечення безперешкодного проїзд у по трасі. Іван Олексійович, із сумом в очах , згадує моменти, коли виїжджали на завдання по ліквідації пробоїн в трубі. На одному із таких завдань підірвалися на міні та отримали серйозні поранення командир взводу та два рядові солдата. Найважче було коли гинули хлопці і доводилося упізнавати їх тіла. Тривожними були ці роки і для батьків Івана Олексійовича. Із теплом у серці розповідає він про маму. Згадує, коли бойовий товариш, Федір Попов із Диканьки, був у відпустці, то провідував його батьків і привіз гостинці від мами та вітання з рідної землі.
25 травня 1985 року демобілізувався із лав Радянської Армії. Працював в колгоспі ім. Леніна бригадиром – садоводом, а згодом помічником завідуючого ферми №2. В 1986 році вступив на заочне відділення до Полтавської сільськогосподарської академії. З 1986року по 1989 рік працював зав. СТФ, а потім головним зоотехніком колгоспу. Іван Олексійович завжди приймавє активну участь в громадському житті села. Неодноразово обирався депутатом Ярмаківської сільської ради та депутатом районної ради. На даний час член виконкому Ярмаківської сільської ради. Особливо великим авторитетом Іван Олексійович користується у своєї онуки Аліни. Вона дослуховується до порад дідуся та завжди вітає його із військовими святами. Іван Олексійович має відзнаки і грамоти, як воїн – інтернаціоналіст.
З метою вшанування пам’яті воїнів – афганців бібліотекар підготувала патріотично – інформаційний перегляд «Ти вічна біль Афганістан…», який зацікавив користувачів.
З літератури та періодичних видань читачі дізналися багато нової інформації про події афганської війни та земляків воїнів – афганців. А також бібліотекар ознайомила відвідувачів з поезією афганської тематики, яка викликала особливі відчуття та хвилювання.
Бої закінчуються. А історія - вічна. Пішла в історію і десятирічна афганська війна. Але ще довго будуть турбувати нас голоси загиблих і живих . Тож давайте ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі - у спогадах, у снах, у думках.
Людмила Роменська, бібліотекар Єрківської сільської бібліотеки