День медичного працівника – це щорічне професійне свято медиків, яке відзначають в Україні з 1994 року, у третю неділю червня. День медика – це, в першу чергу, знак поваги та визнання важливої ролі медиків в житті, як окремої людини так і країни в цілому. Допомагати людям – надзвичайно благородна справа. Тому, образ медика в уяві багатьох людей пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію.
От такими медиками від Бога було подружжя Галини та Петра Лисанець, які прибули по направленню в далекому 1948 році і працювали до 1974 року в Черкащанському фельшерсько-акушерському пункті. Для них не існував вираз: «Ні». В будь - який час дня чи ночі, за будь – якої погоди, вони завжди йшли на допомогу. Галина Максимівна була відмінною акушеркою, бо на той час в селі функціонувало пологове відділення.
А у Петра Митрофановича були ще і «золоті» руки. Недарма говорять що талановита людина – талановита у всьому: побудував власноруч будинок , навіть шафу, вікна і двері сам витесав з дерева. Був гарним фотографом і чудовим художником, мудрою та доброю людиною яка пройшла через пекло другої Світової війни , рятуючи життя ранених бійців. У міцному та щасливому шлюбі народили та виховали двох гарних дівчат - Наталію та Тамару, яка пішла по слідах батьків, ставши лікарем – терапевтом і ось що вона розповідає: «З того часу, коли себе пам’ятаю, чула за стіною медпункту то тихі стони жінок , що народжували і тихенько чекала коли заплаче немовля, то плакала разом з матір’ю, чий син попав під колеса підводи, плакала поки батько рятував хлопчика. В надзвичайних ситуаціях працювали разом, мов одне ціле, без слів розуміли один одного.
А матір, Боже, більше 500 пологів прийняли в далі від лікарів! Для них не існував розклад, непогода , вихідні. Цілодобово на посту і в цьому був їхній сенс життя».
А у 1974 році прийшло їм на заміну молоде покоління медиків -Надія Перевай та Михайло Білоус.
Михайло, після закінчення Волчанського медичного училища працював в місті Харкові на швидкій допомозі а після армії і до 2002 року працював завідуючим Черкащанського ФАПу. Надія, після закінчення Кременчуцького медичного училища прийшла на посаду акушерки . Молода та гарна Надія
швидко сподобалась Михайлу і вони в день свого народження , а вони народилися в один день 24 грудня, тож 24 грудня 1975 року закохані одружуються. І в щасливому шлюбі народжуються двох дітей - Олега та Світлану, яка теж іде по шляху батьків, присвятивши життя медицині.
З 2002 і по 2019 рік лікує своїх односельчан – Валентина Черкащенко, а з 2019 року -Тамара Бабенко, яка ще і очолює ФАП у селі Мокрії.
Ну, а як же без молодшої сестри? Старанно виконує свою роботу з 2011 року Ніна Бутенко,
яка після закінчення у 1983 році Лохвицького медичного училища працювала акушеркою в Миргородському пологовому відділенні, але коли зустріла своє кохання -Леоніда то вийшла заміж і переїхала в Черкащани і до 1992 року працювала медичною сесторю в дитячому садочку « Колосок» місцевого колгоспу імені «Кірова».
Тож з нагоди професійного свята - Дня медика, вітаю всіх працівників медицини і нехай же Господь за Вашу мужність шле Вам міцне здоров'я. Бажаю здійснення всіх Ваших задумів, а віра і оптимізм завжди залишаються з Вами! Дякуємо Вам за все, ангели-охоронці в білих халатах!
Світлана Челембієнко, бібліотекар І категорії Черкащанської бібліотеки - філіалу