Вибір професії в житті кожної людини – це вибір долі. І та людина щаслива, яка з радістю ходить на роботу. Я працюю бібліотекарем в сільській бібліотеці.
Чому я обрала саме цю професію? Насамперед тому, що дуже люблю читати. Дитинство – це чудова пора мрій і сподівань. Про роботу в бібліотеці мріяла з самого дитинства. Коли пішла до школи, то часто відвідувала сільську бібліотеку. Тиша у бібліотеці, запах книжок, шелест сторінок мене зачаровували.
І зараз, озираючись на прожиті роки, бачу, як Невидима Рука вела мене по життю, направляла, наставляла, давала все необхідне, втілювала мою мрію в життя.
По закінченню Хомутецької середньої школи вступила до Харківського державного інституту культури. Після навчання у ньому отримала направлення в обласну дитячу бібліотеку ім. П.Мирного. Я з вдячністю згадую людей, які прийняли мене у свій колектив: директора бібліотеки Чобітька Леоніда Григоровича, старших колег, від яких завжди отримувала пораду і підтримку.
Так склалось життя, що я повернулась у рідне село, де з 1993 року працюю у сільській бібліотеці.
Спочатку я думала, що маю непрестижну роботу з маленькою зарплатнею. І тільки згодом я дізналася по-справжньому, що таке бібліотека, чим вона живе. Працюючи, я зрозуміла, хто насправді такий бібліотекар. Моїм наставником, керманичем у вирі книг стала завідувачка Хомутецькою сільською бібліотекою з багаторічним стажем Гаврусь Лідія Григорівна.
З 2000 року я стала працювати на посаді завідуючої бібліотекою. У ті далекі часи читачі зверталися до бібліотеки лише за друкованою інформацією. Проте з часом змінюється бібліотека і її ресурси. Значно ускладнилися запити користувачів, виконання яких спонукає бібліотекаря працювати більш глибоко і різнобічно, включаючи і соціальні мережі.
Вже три роки у бібліотеці працює Інтернет – центр. До послуг користувачів три комп’ютери, до яких з перших днів шикувалися у чергу користувачі, щоб попрацювати, поспілкуватися, або пограти в мережі Інтернет. Життя в бібліотеці пожвавилося.
Зараз я в повній мірі усвідомлюю, що професія бібліотекаря – моє покликання. Я знаю, що зможу бути потрібною людям, адже я на своєму місці. І хай світ мчить з шаленною швидкістю назустріч новим технологіям, відкриттям, та все ж книга як була, так і залишиться і будуть люди, готові бути з нею все життя. А отже, бібліотекар - звучить гордо!
А свідченням цього є відгуки користувачів Хомутецької бібліотеки:
Я працюю вихователем в ДНЗ «Рукавичка» с. Хомутець. Часто доводиться звертатися за допомогою до сільського бібліотекаря Людмили Володимирівни. Вона завжди надасть кваліфіковану допомогу, пораду в роботі з комп‘ютером. Людмила Володимирівна уважна, компетентна, ввічлива, приємна у спілкуванні. Спасибі їй за роботу.
Зінаїда Михайлівна Черкас, 48 років, вихователь ДНЗ «Рукавичка»
* * *
Был проездом в селе Хомутец с дальнейшей поездкой в Киев, потом в Ригу и далее в Таллинн. Благодарен за помощь в электронной обработке билетов через остров Мальту. Особая благодарность в помощи Людмиле Владимировне, чуткой и внимательной женщине. Огромное ей спасибо . Одно удовольствие общаться с такими людьми.
Бывший житель села, украинец, проживающий в Эстонии Грышко Леонид Алексеевич, 72 года, пенсионер.
Бабич Людмила,з авідуюча Хомутецькою сільською бібліотекою
|