6 березня виповнюється  85 років  видатному українському композитору, громадському діячу, Герою України, народному артисту України, лауреату Державної премії ім. Тараса Шевченка, кавалеру ордена Миколи Чудотворця  Олександру Івановичу Білашу.

 

Народився Олександр Іванович в селищі Градизьк, що на Полтавщині, в селянській родині. Батьки його були  великими шанувальниками музики і народної пісенної творчості. Так, мама – Євдокія Опанасівна вважалася першою співачкою на сільських сходинах, а батько –Іван Опанасович, колгоспний бухгалтер за професією,  майстерно грав на балалайці та гітарі.

Цю ж любов до музики з дитинства мав і  Олександр  він не знав нотної грамоти, тому грав виключно «по слуху», як і десятки поколінь народних виконавців.

Здається неймовірним, але в Полтавське музичне училище Олександра не прийняли з характеристикою, що звучала як вирок: «у абітурієнта немає слуху». Тож, ази професійної музичної освіти16- річний хлопець  отримав у Київській музичній школі для дорослих. Далі, він поступає до  Житомирського музичного училища, де навчався в 1948-1952 роках  по класу баяна, а пізніше - в Київську Державну консерваторію імені П. І. Чайковського.

Вперше всенародну любов і визнання Олександр Білаш отримав після спектаклю «Роман і Франческа», де виконувалась його пісня «Впали роси на покоси». Потім уже були, десятки інших творів, але саме з цієї пісні Україна дізналась про народження нового таланту.

А твори давались не легко, адже крім творчої роботи, їх необхідно будо ще і відстоювати. Цікава і мало не трагічна боротьба за збереження тексту пісні «Два кольори». Вимагали замінити слово «журба», вважаючи, що воно викликає погані асоціації. Довго довелося переконувати чиновників, що ніякого таємного змісту і підступу в тексті немає. Не випадково, коли сталася Чорнобильська трагедія, слухачі просили виконати саме цей твір, у якому переплелися любов, біль і надія. Безсмертні і славетні «Два кольори» Олександра Білаша ніби набули нового сенсу, адже у творі відбилися не тільки людські долі, а й два кольори того незабутнього часу, два його символи – «любов i журба».

Олександр Білаш належить до тих композиторів, чиї твори, ледве народившись, назавжди залишають свого автора і йдуть у самостійне життя. «Два кольори», «Ясени», «Сніг на зеленому листі», «Явір і яворина», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Сину, качки летять», «Ластівка», «Мамині руки». Цими мелодіями співає  сучасна Україна, ними заслуховується весь світ, вони запали у саме серце кожного з нас і стали цілком народними. Дивна гармонія музичного та літературного твору роблять здобутки  Олександра  Білаша неперевершеними за силою змісту, красою та душевністю.

А ще іпостассю ліричної душі Олександра Івановича була поезія. З 1977 по 2001 роки ним було створено десять поетичних збірок, серед яких  - «Мелодія», «Криниця», «Ластів’яні ноти», «Мамине крило» .

«Я музику й поезію однаково люблю,

Хоч кажуть двох любити небезпечно

І аморально це вважають, і не гречно,

Та я нічого вже з собою не зроблю –

Однаковісінько обох люблю»,-

так відобразив  Олександр Білаш свою любов до музики і поезії .

Помер Олександр Іванович 6 травня 2003-го. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Здається, що навіть після своєї смерті композитор не полишає важливої справи свого життя – пошуку молодих талантів. Досі існує започаткований ним фестиваль «Пісенні джерела», що відбувається щорічно у Градизьку, на малій батьківщині Олександра Івановича. Зараз організацією фестивалю та фондом імені О. Білаша керує молодша дочка композитора Леся Олександрівна – редактор та ведуча Національного радіо.

На батьківщині земляка в селищі Градизьк свято шанують пам’ять про Олександра Білаша. На батьківщині його іменем в 2002 році названа гімназія. А в 2004 році  - створено літературно-меморіальний музей його імені, де зберігаються та експонуються предмети його музичної та літературної спадщини. Біля селищної ради встановлено бюст композитора.

З нагоди 85-річчя від дня народження Олександра Білаша  в центральній районній бібліотеці була проведена музична година «Злились в мені мелодія і слово воєдино…», присвячена пам’яті видатного українського композитора, на заході прозвучали пісні  автора, які були знайдені серед музичних ресурсів Інтернету. Також працівники  відділу обслуговування підготували  інформаційне повідомлення «Так і живу між звуками й  словами» провідний бібліотекар відділу Людмила Ігольніцина  розповіла про життєвий та творчий шлях нашого земляка, про неперевершені поетичні й музичні надбання талановитого композитора, також присутні  здійснили віртуальну музично-бібліографічну екскурсію відчули в ній ідеальний світ мрій, почуттів і нездійснених бажань маестро.
            Натхненні пісні Олександра Білаша назавжди залишаться музичними  «представниками» золотої доби української естради. Вони й досі викликають щемливі ностальгічні спогади. У його долі, як два кольори, переплелися ноти серця з музикою слова. Його пісні – наші культурні скарби. А скарби треба берегти.