Щовесни, коли тануть сніги,

                                        І на рясті просяє веселка,

                                        Повні сил і живої снаги,

                                       Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

           9 березня минає 202 роки від дня народження, великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Ім’я якого знає і шанує вся Україна.

Гострі пекучі терни слало життя на дорозі Шевченка, доля провела його через кріпацтво, неволю і заслання до вершин світової поезії і слави. З самого дитинства супроводжують нас його вірші - музичні й акварельні, природні, як шелест вишень і шерех ранкових очеретів, як колискова матері і задушевна пісня. Часто коли читаєш його твори, на очі навертаються сльози. Але вони не обеззброюють, не пригинають до землі- вони очищають. Всесвіт поета – це життя українського народу. Його минуле, сучасне і майбутнє. Геніальний кобзар створював навколо себе таке потужне, силове поле поезії, думки і почуття, що шари народного життя охоплювали його, як величезний магніт.

У рамках відзначення річниці великого поета Біликівська сільська бібліотека спільно з будинком культури провела музично літературний вечір «Шляхами долі Кобзаря» В бібліотеці організована книжково – ілюстративна  виставка «Є в Шевченка народження дата, дати смерті в Шевченка нема». Учні читали поезії поета, які давно стали духовним станом українського народу. Згадували його непросте життя, але це не зломило його любов до України. Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Найбільша пам’ять про великого Поета  в наших вдячних серцях. З першого і до останнього подиху шануємо ми поезію Шевченка, вона записана вічністю в наших генах.