Героїчна і водночас трагічна історія України. Вона знала багато важких часів – стихійні лиха, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричиняли різні кризові явища. У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – ГОЛОДОМОР
         У 32-33-роках голод набув повального характеру із чисельними смертельними випадками. Вмирали цілі села. Страшний 1933 рік… Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу – України. У 1933 році смертність від голоду в Україні за різними підрахунками становила від 7 до 10 мільйонів людських життів.         
         Не минув голод і Миргородщину.  На сьогодні в нашім краї встановлено імена  понад 1 500  жертв Голодомору. Проте це далеко не повний список. Як свідчать очевидці тих подій, у районі голодною смертю померло близько 10 000 осіб.

 Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, яка роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу

Наш обов'язок, особливо молоді, - вшановувати, увічнювати пам'ять про вбитих українців і цим зберігати духовну єдність поколінь.

Указом Президента України № 1310/98 «Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів» від 26 листопада 1998 року щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний пам'ятний день — День пам'яті жертв голодоморів.

До річниці голодомору  в центральній  районній  бібліотеці  для дорослих  було проведено годину пам’яті « Немов прокляття ожива рік тридцять третій… Голод…Голод…» .  Бібліотекарі відділу обслуговування разом з присутніми пройшли стежками болю і мук страшного голодомору на родючих чорноземах України, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Це було не стихійне лихо, а умисно підготовлений голодомор. На абонементі для дорослих оформлено книжкову виставку  «Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця». 

На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій, художньо - документальні книги відомих українських письменників В. Барки «Жовтий князь», У. Самчука «Марія», також в читальній залі підготували відкритий перегляд літератури «Холодний подих згаслої свічі». 

Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам‘ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, весь український народ. Пам‘ять має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

  Тетяна Мостова, завідувачка відділом   обслуговування  центральної районної бібліотеки