ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА БІБЛІОТЕКА МИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Вересень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Вітаю Вас, Гість · RSS 28.03.2024, 21:45

Головна » 2014 » Вересень » 3 » Я НАРОДИВСЯ І ЖИВ ДЛЯ ДОБРА І ЛЮБОВІ
16:15
Я НАРОДИВСЯ І ЖИВ ДЛЯ ДОБРА І ЛЮБОВІ

 

 


 

 
 
Враховуючи вагомий внесок у розвиток українського та світового кінематографа, Верховна Рада України постановила урочисто відзначити на державному рівні 120-річчя з дня народження Олександра Довженка - кінорежисера, класика світового кінематографа, письменника.
«З бентежжя рідного Полісся,
З веселки срібної Десни
Довженка слава, наче пісня,
Іде в безсмертя літ ясних»
О. Гончар
Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його проходило серед казкової природи, колоритних постатей, життєвих трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно.
 У Сосниці Сашко здобуває початкову освіту. 3 17 років він — студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році отримує направлення до Житомира. Вчителювання його тривало до літа 1917 року й включало в себе викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут вчителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.
У буремне лихоліття 1918—1920 років Довженко на службі у Червоній Армії. Після визволення Києва працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство.
У 1923 році Олександр Довженко повертається в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя Олександра круто змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм «Ягідка кохання», що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки «Сумка дипкур'єра», в якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара. Мрією Олександра Петровича було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва.
У 1928 році він за сто днів знімає фільм «Звенигора» — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. «Картину я не зробив, а проспівав, як птах», — казав митець. Наступною роботою Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кіно класики — «Земля». Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому Олександр Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове — уже знімався на Київській кінофабриці, яку тільки розпочали будувати. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.
На початку 1933 року Довженко залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм «Аероград». Напередодні війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.
З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Красная звезда», «Известия». Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм «За нашу Радянську Україну». Ця картина була продубльована 26 мовами і широко демонструвалася в Європі, США, Канаді, але вона на екрани Союзу випущена не була. У травні 1945 року з'являється ще одна стрічка — «Перемога на Правобережній Україні». Після війни Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році — стрічку «Мічурін».
На початку п'ятдесятих років великий режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». Вже тяжко хворий приступив до підготовки сценарію і зйомок фільму «Поема про море».

 

Помер 25 листопада 1956 року.  Похований на Новодівочому  кладовищі в Москві. Уже після його смерті дружина Ю. Солнцева  до зняла фільми «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».
У 1959 році за сценарій фільму «Поема про море» Олександру Довженко посмертно було присуджено Ленінську премію.
10 вересня виповнюється 120 років від дня народження основоположника українського кінематографа, зачинателя жанрів авторського кіно і кіноповісті Олександра Довженка. З цієї нагоди в центральній районній бібліотеці пройшов інформаційний вернісаж «Велич і трагедія генія». Бібліотекарі відділу обслуговування  ознайомили присутніх з життям і творчістю видатного кінорежисера, також в читальній залі бібліотеки оформили виставку – ім’я «Штрихи до портрету Олександра Довженка».
 Оглядаючи творчий доробок геніального майстра, великого романтика й поета, щоразу неодмінно навертаєшся до думки: де ж витоки того світу краси і гармонії, що таким чистим світлом, мудрим і невмирущим, постає зі сторінок його творів? Що ж саме могло запасти в душу і підкорити серця цивілізованого світу, коли роботи митця визнавалися неперевершеними? Віддана й щира любов до своєї землі, своєї батьківщини, свого роду й народу, добре, чуйне, мудре ставлення до всього живого — ось ті орієнтири, що виводять на правильну відповідь, пояснюючи невмирущість і одвічну магію його творчості.
Довженко, належить вічності, як невід’ємна частка могутньої світової культури, як світосяйний геній українського народу.
 

  Тетяна Мостова, завідуюча відділом  обслуговування центральної районної бібліотеки 

 

Переглядів: 494 | Додав: bibliomirg
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz