Письменники України допомагають мистецтвом слова глибше зрозуміти душу предків і сучасників, бо в будь – якому романі, повісті історія і сучасність перебувають у нерозривному зв’язку.

Художні твори збагачують нас знаннями про світ. Художньо змодельовані явища стають предметом наших роздумів. Про пізнавальну роль мистецтва може йти мова там, де є справжні художні відкриття. У художніх творах осмислюються найскладніші проблеми минулого і сучасності, розкриваються моральний стан суспільства, свідоме й підсвідоме в мотивах і вчинках персонажів.

Важко знайти у світі народ, який,  подібно українському, мав би таку нелегку та драматичну історію. Чимало на нашому історичному шляху траплялось складних та суперечливих подій, високих злетів та нищівних поразок. Історія України стала невичерпним джерелом для українських авторів, у творах яких відображаються усі події минувшини. Пропоную познайомитися з новими книгами серії «Історія України в романах», які надійшли до фонду центральної районної бібліотеки за Державною програмою «Українська книга».

Основна мета, з якою я готувала цей бібліографічний огляд – допомогти бібліотекарям, історикам, учителям, користувачам розширити уявлення про історико – художню літературу, показати, наскільки сучасними є своїм героїчним пафосом, високим патріотичним духом, любов’ю до Вітчизни люди, які примножували славу України в минулому.

Пориньте у світ історії України!

 

 

 

До збірки увійшли два твори відомого українського письменника і перекладача Б.Д.Антоненка-Давидовича — повість «Смерть» та збірка оповідань «Сибірські новели». Центральний персонаж повісті «Смерть» — український інтелігент Кость Горобенко. Колишній прибічник Петлюри, він був членом різних українських організацій. Але потім зрікся свого коріння і вступив до лав більшовицької партії. Та і серед більшовиків Горобенко почуває себе чужим… «Сибірські новели» — це низка неповторних людських доль і характерів, яким з того чи іншого боку довелося пройти через криваву машину ГУЛАГу. Ці характери і долі — більш ніж реалістичні, тому що вони — свідчення письменника, який дивом вижив у страшному пеклі…

«Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу, – каже Роман Іваничук. – Не якусь конкретну. Символічно народом пройти цей шлях». «Хресна проща» – це історичний роман, в якому поєднано різні часи: історія володарювання Данила Галицького, його сина Лева й славетного співця Митуси; початок XX століття, коли парохом у селі Страдчі на Яворівщині був отець Миколай Конрад, український греко-католицький святий; хрущовська «відлига», часи існування «Доморосів» – гуртка молодих студентів-філологів, одним із яких був і Роман Іваничук. Об’єднує ж ці всі часи Страдчівська печерська Лавра, а також вічне запитання: «Як зберегти вірність, себе для своєї землі?»

 

 Іваничук, Р. І.

   Роман Іваничук – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка і Національної премії України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти історичних творів, якими письменник намагається заповнити білі плями в нашій історії. Він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а визначає багато проблем, які хвилюють наших сучасників.

 В романі «Мальви» зображені події, що відбувалися напередодні повстання Богдана Хмельницького при султанському і ханському дворах. Головна героїня твору - полковничиха Марія Самійлиха, полонянка з України. Вона та її діти - двоє синів і донька — потрапили в неволю. Діти виростали на чужині, забували рідну землю… Але Марія — ні!

 Все життя вона мріяла повернутись додому, в рідні степи, до рідних могил.

Колишня полковничиха мала стати рабинею - її купив на ясир-базарі господар-татарин. Але вона не зреклась України. Болить душа, бо жінка розуміє, що донька Соломія - Мальва вже стає чужою. Адже їй було лише сім років, коли потрапила на чужу землю. Донька підростає і не розуміє: чого їй кудись їхати?

 Не мріють про повернення на Україну й сини Марії. Один з них, якого викрали в дитинстві цигани, став ханським стражником… Другий, котрого продали в ясир, теж став чужим. Та в матері ще жевріє надія, що її діти побачать тирсові степи, сади в молочному цвіту, кучеряві верби, білостінні хати, траву шовкову — і полюблять…

Добилась - таки Марія свого: сам хан Іслам - Гірей дав їй відпускну грамоту. Кінець неволі! У романі «Мальви» автор яскраво передав тогочасну епоху. Прочитавши книгу, ми ще раз доторкнулись до нашої історії, де Марія — то і є Україна 17 сторіччя.

«Орда» - художній аналіз трагічних подій XVIII століття, пов’язаних з руйнуванням знаменитої козацької столиці, - Батуріна. Після переходу Мазепи на сторону шведського короля Карла XII князь Меншиков винищив усе населення Батуріна. Роман «Орда» починається страшною картиною знищення населення Батуріна : «Орда вже ревла моторошним ревом … рубали шаблями і бойовими сокирами козачі голови, удари падали на спини і потилиці. Жінки вибігали на стіну і кидалися на вірну смерть в Сейм …
Ординці ревли вже у Батуріну - там лизнули похмуре небо перші мови пожеж». Головний герой твору - вчений протоієрей схимник Єпіфаній, улюбленець Мазепи. Його очима ми бачимо Батурін, що горить, - горіло усе, окрім садиби В. Кочубея, який зрадив І. Мазепу. Очима Єпіфанія ми бачимо Мотрю Кочубеївну, яка з матір’ю залишилася у Батуріну. Докоряла матір  доньку: «У усьому винна тільки ти!» «У чому я винна, мамо? Що я любила гетьмана і вірила в його рятівне призначення на Україні? Що він мене любив? … Мотря ніби прокинулася, побачивши Єпіфанія. Єдине, що хотіла знати - останні слова гетьмана перед від’їздом за Десну: «Що гетьман передав для мене?».
В образі Лебедиці  з’явиться Мотря Кочубеївна перед Єпіфанієм. Ось що вона розповіла йому про себе: «Залишивши свою злу матір, дійшла до Полтави зі своїм чоловіком генеральним суддею Чуйкевичем. Недовго жила з ним: перед битвою Чуйкевич перейшов на сторону Петра … Я ж пішла в монастир». Служитель Покровської церкви Єпіфаній перемагає Зрадника - Вовкулаку полковника Носа, який наказував йому знайти і убити Мазепу… Роман «Орда» Р. Іваничука не лише історичний, але ще і філософський: автор ставить перед читачем питання філософського плану - про життя і смерть, про честь і ганьбу. Пройшов час подвигів, настала пора праці. Спершу потрібно запалити свічки храму в людських душах! - Сказав так Єпіфаній і пішов через степ до Високої Могили. А при зустрічі з Мамаєм йому належать слова: «Я піду шукати духовний шлях для нашого воскресіння. Оскільки ще не раз виб’ють вороги з наших рук меч. А тому повинні кувати іншу зброю, яку ніхто здолати не може, - думка і дух…». Це - немов про нас сьогоднішніх. Зброя наша, шлях до воскресіння - це думка і дух.

 

Тимур Литовченко (нар. 1963 р. в Києві) прийшов у літературу в 1984 році. Зараз він – автор (співавтор) 15 книг і збірок прози, надрукованих в Україні та Росії, член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України, лауреат багатьох літературних премій і конкурсів.

Ім’я гетьмана Пилипа Орлика загальновідоме: сподвижник Івана Мазепи, спадкоємець його слави, автор «Пактів й конституцій законів та вольностей Війська Запорізького»... набагато менше сучасні українці знають про його сина Григорія Орлика, який був відомим політичним і військовим діячем доби французького короля Людовіка XV, видатним дипломатом й організатором розгалуженої розвідувальної мережі, а також щирим адептом ідеї відновлення козацької держави на українських теренах. Життя Григорія Орлі (саме під таким іменем гетьманич увійшов до світової історії) було сповнене небезпечними  пригодами, з яких він завжди виходив з честю.

 «Орлі, син Орлика», роман з історичного «козацького» циклу київського письменника Тимура Литовченка, став лауреатом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв, п`єс і пісенної лірики про кохання «Коронація слова».

 

 

  Роман «Помститися імператору» – друга книга «козацького» циклу київського письменника і журналіста Тимура Литовченка. Дія відбувається у XVIII столітті, починаючи Полтавською битвою і завершуючи інтронізацією вінценосної Катерини ІІ.  Головний герой, нащадок козацького роду Степан Ракович, повертається додому з навчання.
       Це дуже сумна історія. Світлий сум, а ще – почуття зробленої справи, от що відчуваєш, подорожуючи всякими Європами і Палестинами разом із героєм.
       Насамперед – це історія помсти. Степан Ракович, через підступ товариша втрачає все, що мало сенс у його житті: кохану Гелену, рідного батька і родове обійстя, службу в лавах сердюків Івана Мазепи, ба навіть можливість вільно жити в Україні, адже за фальшивим наклепом його оголошено поза законом. Батьків повірений Мошка (а насправді – знавець кабали Моше бен-Берко бен-Шмуль) вивіз пораненого Степана до Європи. Там, змагаючись між життям і зневірою, Степан зрештою робить жахливий, але єдино вірний за таких обставин вибір: я житиму, щоби мстити. Це стає надалі лейтмотивом його буття, його провідною думкою, глибоко захованою від світу. Моше навчає Степана чарівній науці, проте знає, що учень не досягне тих висот, яких міг би: адже серце його не вільне від ненависті. Зрештою помста блискуче здійснилася, і наприкінці роману ми бачимо підстаркуватого, втомленого графа Сен - Жермена, принца угорського вже готового полишити цей грішний світ: адже тепер нема заради чого жити…
       Структура роману – історія життя, що її магістр масонської ложі граф Сен - Жермен, колишній Степан Ракович, розповідає учневі на ймення Пауль. Це його передсмертна сповідь. Це його останній урок. Але одне беззаперечно: історія помсти безвинно скривджених – то справді історія на всі часи, а епічний замах тої помсти викликає здивування і повагу до хитромудрого героя.

 

 

В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка,— історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко
«Яса» – найбільший історичний роман про Івана Сірка, де охоплено значний обсяг фактичного матеріалу, як історичного, так і біографічного.

В основу твору покладено найвизначніші події, найбільші перемоги козацького ватажка, його політичні та стратегічні кроки. Так, знайшли художнє втілення відомі битви козаків під Очаковом, під Перекопом, під Ладижиним, похід на Крим 1667 року, розгром білгородської орди, напад татаро - турецького війська на Січ та багато інших важливих епізодів. Геніальний полководець переміг у більш ніж п’ятдесяти п’ятьох битвах, виходив звитяжцем у багатьох спонтанних сутичках із ворогом.

Зображуючи добу, в яку жив герой, письменник акцентує увагу на побутових, соціальних, психологічних, суспільно-політичних деталях, реставрує побут і звичаї запорожців, військові наради, форми судочинства. Численні прислів'я та приказки, народні прикмети, вірування, опис одягу, оселі, побутових дрібничок підкреслюють історичну вірогідність оповіді.

Описуючи добу Руїни, автор глибоко переймається тими процесами, що створювали її цілісність і вирізняли з-поміж інших часів, вибирає явища, що рельєфно увиразнюють епоху: болючі питання розрізненості країни, відсутність одного гетьмана, виснажливі війни із зовнішніми ворогами та постійні громадянські сутички.

Іван Сірко, добре розуміючи, яку небезпеку для зовнішнього становища країни становить неврегульованість внутрішніх справ, намагався продовжити ідею єдиної держави, запроваджену Богданом Хмельницьким.

Кожен крок кошового отамана був підпорядкований єдиній меті – служінню Україні. Намагання згуртувати козацтво і поспільство навколо одного гетьмана, виявилися марними. Після смерті Богдана Хмельницького з'явилося багато бажаючих захопити владу в свої руки, обіцяючи народові гарне життя, але маючи на меті досягти власного добробуту. Очолюючи Військо Запорізьке, Сірко намагався допомогти тому, хто дбав би перш за все про інтереси країни. Письменник виразно показав, як важко було отаманові приймати рішення, як нелегко було спостерігати за наслідками невиправданих надій, бути непохитним, не здаватися, боротися, вбачаючи у цьому своє життєве призначення.

 На сторінках роману живуть, мислять і діють як справжні історичні особи, так і персонажі, вигадані творчою уявою автора. Кожний з них є цікавим і неповторним; для кожного Мушкетик знаходить певну рису, що дозволяє підкреслити індивідуальність персонажа, його герої не просто здійснюють певні вчинки, а й намагаються осмислити свій час і себе в ньому, замислюються над людським життям і своїм покликанням на землі. Роман привертає увагу читача простотою і доступністю оповіді, динамічним сюжетом, романтичними історіями.

 

Юрій Сорока (нар. 1973 р.) – український письменник, народився і мешкає у Хмельницькому. Дебютував у літературі 2007 року після виходу у світ роману «Хотин». За роман «Іван Богун» отримав ІІІ премію у конкурсі «Коронація слова - 2009».

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов’язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільській, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України ХVII сторіччя…

 

       Що може бути цікавішим за її величність Історію? Тільки Історія, про яку розповідають цікаво, небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936) – відомий український письменник, автор багатьох історичних та фантастичних романів  і оповідань, лауреат літературних премій.

Роман «Фортеця на Борисфені» присвячено досить невеликому проміжку часу в українській історії. Невеликому, але дуже важливому, який став  який став предтечею Великої Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Події починаються з літа 1635 року, коли запорожці на чолі з гетьманом Іваном Сулимою зруйнували Кодацьку фортецю на Дніпрі, і закінчується Кумейківською битвою, під час якої українці гідно боронили свою честь та землю від польської шляхти, і тільки зрада не дала їм можливості перемогти…

                                   Чемерис, В.Л.

Ордер на любов. Місто коханців на Кара – Девізі. Засвіт встали козаченьки…: Роман і повісті/ В.Л.Чемерис. – Харків: ТОВ «Бібколектор», 2013. – 444с. (Історія України в романах)
Роман «Ордер на любов» розповідає про часи загибелі українського січового козацтва і матері їхньої Запорозької Січі. На тлі сповнених пригодами подій, що визначили долю України, розгортається історія кохання запорожця Тараса й Оксани. До збірки також увійшли дві історичні повісті – «Місто коханців на Кара - Денізі» та «Засвіт встали козаченьки…»