8 січня 2015 року виповнюється 80 років від дня народження одного із найвидатніших наших земляків – українського поета, журналіста, шістдесятника Василя Симоненка.

 

Україна викарбувала на золотих скрижалях імена відважних своїх синів і дочок - аби  прийдешнім поколінням було ким гордитися, кого брати за взірець.

Одним із найяскравіших і найталановитіших, був Василь Андрійович Симоненко - поет прекрасної, але трагічної долі. Він прагнув сказати правду про свій час і про себе, відродити загальнолюдські моральні й духовні цінності..

Народився Василь Симоненко у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в селянській родині.  Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії.
          Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур.
        Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно — мистецькому житті України.
       Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті.
         Влітку 1962 року поета було, через випадковий інцидент, заарештовано й по-звірячому побито у відділку міліції. Після того Симоненко прожив тро­хи більше року, помер поет 14 грудня 1963 року на двадцять дев’ятому році життя. Похований в Черкасах.
          Після смерті поета видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Колись першим слухачем казок був син поета Лесик. Давно вже виріс Олесь, і ось уже нові покоління читачів читають казки Симоненка.
         У  1995 році  Василь Симоненко був посмертно нагороджений Шевченківською премією. Того самого року засновано і літературну премію його імені, якою відзначають найкращі перші книжки молодих поетів. Згодом відбулося практично друге відкриття українцями свого великого поета. Тепер є в Черкасах меморіальні дошки, вулиці названі на честь Василя Симоненка, в Лубенському районі в  селі Біївці створено музей в хаті, де народився поет.

До цієї знаменної події   Верховна Рада України прийняла постанову  від 21.05.2013 № 295-VІІ «Про відзначення 80-річчя з дня народження Василя Симоненка» а, Полтавська обласна рада VI скликання на XXV сесії прийняла Рішення від 19 грудня 2014 року «Про оголошення 2015 року в Полтавській області Роком українського поета Василя Симоненка». Відзначаючи ювілей великого земляка в 8 січня  центральній районній бібліотеці була проведена літературна година «І голос твій нам душі окриляє». Бібліотекарі познайомили присутніх з творчістю поета, а також літературою про його життя. Любителі його  творчості стали учасниками квесту «...Я хочу правді бути вічним другом». Питання квесту були  побудовані так, що лише давши відповідь на питання та знайшовши зазначений твір, можна було отримати наступне завдання.  Щоб знайти відповіді на питання квесту, його учасникам довелося розгадувати кросворди, ребуси, головоломки, вставляти пропущені букви і слова, згадувати назви віршів. Присутні на заході переглянули  відео  -  «Я на світі такий один» (із циклу документальних фільмів «Гра долі»). 

         Василь Симоненко став для нас легендою. Нескорений, з гарячою натурою,    непримиренний до ворогів українського народу, Великий патріот своєї Вітчизни, щирий та добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра. Його творчість засяяла на небосхилі української літератури яскравим сонцем, яке висвітило вартісні скарби незборимого духу нашого народу. Вона непідвладна часу.  Його ідеали стали нашими ідеалами, а тому творчість поета буде вічною, як і народ, з якого він вийшов. Працівники бібліотеки приєднуються до слів Миколи Дашківського  з його віршу «Пам’яті Василя Симоненка»

 

Тетяна Мостова,  завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки