Іван Франко — одна з найяскравіших постатей в українській історії. Крізь простір і час долинули до нас пристрасні слова Великого Каменяра, осяяні сподіваннями на те, що його важка праця в ім’я кращого майбутнього народу не пропаде даремно, буде оцінена     наступними поколіннями людей.

Народився Іван Франко у селі Нагуєвичі Львівської області 27 серпня 1856 року у сім’ї коваля. Хлопчик зростав розумною, допитливою дитиною. Мама, працюючи, співала народних пісень. І багато з них малий Іван запам’ятав. Вони стали супутниками і утіхою всього його життя. У батьковій кузні слухав Іван розповіді селян про важку працю, злидні та неврожай, бачив нужденних заробітчан. У дитячу душу глибоко западало побачене й почуте. Тут ще малим хлопцем зрозумів він, як важко живеться людині, що є бідні і багаті, вперше усвідомив, що за краще життя треба боротися.

Батько помер рано, проте  встиг віддати його до початкової школи в сусідньому селі Ясениця - Сільна. Потім Іван закінчив Дрогобицьку «нормальну школу», де навчився читати німецькою і польською. В 1873 році хлопець вступає до Дрогобицької гімназії.

У 1875 році, закінчивши Дрогобицьку гімназію, юнак вступає на філософський факультет Львівського університету, бере участь у виданні журналу «Друг». З 1877 року Іван Франко починає друкувати оповідання з життя бориславських нафтовиків. Від червня 1877 до березня 1878 року письменник перебуває у в’язниці за звинуваченням в участі у таємній спілці.

Після звільнення з тюрми його вигнали з університету. Та він продовжує літературну роботу – пише вірші, оповідання, багато перекладає. У той час пише знаменитий вірш «Каменяр». За цей твір Франка в народі з любов’ю називають «наш Каменяр». Друкує повісті «Борислав сміється», «Захар Беркут».

Але найбільшої слави Іван Франко зажив як поет. Він називав поезію «вогнем в одежі слова». Найвідоміші збірки віршів – «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя»(1896), «Мій Ізмарагд» (1898) .

1894 р. трапилася нагода обійняти професорську посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського університету. Але австрійський уряд не допустив його до викладання, боячись впливу на молодь його демократичної творчості.

З великим піднесенням зустрів Каменяр революційні події 1905 р. У цьому ж році він створює свою знамениту поему «Мойсей», де провіщає близьке національне визволення і велике майбутнє українського народу. Іван Франко прагнув бачити Україну вільною, незалежною державою, а її народ – господарем власної долі. Ця велика мета осявала все його життя.

Нестатки, ув’язнення, непомірна й важка праця підірвали здоров’я письменника. Він тяжко захворів. Не маючи змоги писати свої праці власноручно, він диктував їх то синові, то іншим людям, здебільшого студентам, що охоче допомагали хворому письменнику. Щоденна праця була девізом його життя аж до самої смерті.

28 травня 1916 р. Івана Франка не стало. Гірка звістка про смерть великого письменника поширилася далеко за межі рідного краю.

На могилі Івана Франка на Личаківському кладовищі у Львові височить надгробок – каменяр, що молотом розбиває гранітну скелю.

     Згідно Указу Президента України від 08 грудня 2015 року № 687/2015 « Про вшанування пам’яті Івана Франка». З метою вшанування пам’яті видатного українського письменника, вченого та громадського діяча, урочисто відзначити 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті Івана Франка.

     Відзначаючи ювілей видатного письменника в центральній районній  бібліотеці проведено літературну годину «Несе Франко нащадкам хліб щоденний, несе у серці вистражданий вірш…» . Провідний бібліотекар відділу обслуговування Світлана Ісаєва розповіла присутнім про життєві віхи Івана Франка,  про нелегкий шлях долі поета та його енциклопедичні знання. Присутні на заході  в YouTube переглянули біографічний фільм «Великі Українці – Іван Франко» з ведучим Святославом Вакарчуком.

Великим Каменярем називають нащадки Івана Франка, письменника, що своїм полум’яним словом ламав скелю неправди й гніту в ім'я правди й волі.

На шляхах нашої суверенності Іван Франко повинен бути з нами. Він вчить нас бути людьми серед людей.