ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА БІБЛІОТЕКА МИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Травень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Вітаю Вас, Гість · RSS 17.05.2021, 23:11

Головна » 2014 » Травень » 7 » Мирний серцем і душею
10:50
Мирний серцем і душею

 

 

до 165 річчя від дня народження Панаса Мирного

 

 Панас Мирний – письменник – патріот, натхненний передовими ідеями свого часу, був невтомним трудівником на ниві української літератури. Через все своє життя він проніс палку любов до трудящої і знедоленої людини, до рідного краю, української культури, до свого народу, його історії.

Народився  Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) 13 травня 1849 року в Миргороді,  в родині бухгалтера повітового казначейства. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. . Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини.

На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частину зібраних Панасом  фольклорних матеріалів згодом опублікував його брат Іван Білик у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій рахунковій  палаті, але його пристрасть – література.                                                        

Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою Панаса. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані ім’ям Панас Мирний, з’явилися у львівському журналі «Правда» в 1872 році.

 І лише  в середині 1880-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», який видавав Михайло Старицький у 1883 — 1884 pp., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 року в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве».

Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.

Підтримував Панас Мирний тісні зв’язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенко – Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою. Член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві.

Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до боротьби за свободу й рівноправність жінок. Співпрацює з журналом «Рідний край», який 1905 року почав видаватися в Полтаві. У ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник  висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади.

 Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві.
           Український народ шанує пам’ять про Панаса Мирного. Ім’ям письменника названі школи й культурно-мистецькі заклади, вулиці міст. У будинку, де жив письменник, створено літературно-меморіаль­ний музей. У 1951 р. у Полтаві урочисто відкрито пам’ятник письменникові.

7 квітня 1999 році з нагоди 150-ї річниці від дня народження письменника Полтавською обласною радою засновано щорічну обласну премію імені Панаса Мирного за пропозицією Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного. Премія присуджується за кращі здобутки, які утверджують гуманістичні й національні ідеали, ідеї незалежності України, духовні цінності українського народу та є вагомим внеском у національно-культурне відродження Української держави.

Дата вручення премії — 13 травня (щороку), у день народження Панаса Мирного.

Миргородці свято шанують пам’ять славетного земляка. У 1949 році ім’я Панаса Мирного присвоєно середній школі №1, перед входом встановлено погруддя письменника. Тоді ж на вулиці Гоголя, на місці, де стояв будинок, в якому народився Панас Якович, встановлено мармурову дошку. 

 

Через півстоліття біля школи відкрито нове погруддя, пам’ятний знак біля садиби Рудченків, меморіальну дошку на будинку №12 по вулиці Панаса Мирного.

Вшановуючи пам’ять великого земляка в центральній районній бібліотеці проведено літературну годину «Його проза – народна мудрість». Бібліотекарі  розповіли про життєвий та творчий шлях Панаса Мирного, розповідь супроводжувалася мультимедійною презентацією «Панас Мирний», 

 також  підготували відкритий перегляд літератури «Перший симфоніст української прози».

 

«Вся моя слава – Україна», - писав письменник. І прекрасно розумів, що Миргород – частинка великої України, для якої він так багато зробив.

 

 Тетяна Мостова, завідуюча відділом  обслуговування читачів центральної районної бібліотеки.

Переглядів: 367 | Додав: bibliomirg
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2021
Зробити безкоштовний сайт з uCoz