У даній книжці вміщено три повісті.
Перша романтично - детективна про часи війни в демократичній республіці Афганістан. У ній показано кохання радянського солдата, котрий потрапив у афганський полон та дівчини, яка його чекала на батьківщині.
Друга – важка розповідь про долі заробітчан, часів масової еміграції наших громадян до Канади, Бразилії, Америки. Описана доля сім’ї, яка у давні часи втратила батька, а потім знайшла його, але діти не змогли поділитися грошима, які він їм подарував.
Третій твір розкриває силу людських почуттів, під назвою кохання. Тут показано, що може витримати і простити людина, яка любить усім серцем.

 

Головний герой твору — Марат Рахімов — серйозний, успішний бізнесмен. Має свої уявлення про шлюб: цей священний союз — назавжди. Тому не поспішає з обраницею. Хоч йому вже за тридцять — на любовному горизонті пусто. Несподівано все міняється. Він зустрів молоду дівчину — Лію Турганову — талановиту скрипальку. На неї чекає велика сцена у Європі. До того ж вона серйозно займається кінним спортом. Збентежений… Спочатку бореться зі своїми почуттями, сумнівається. Розуміє, що дівчина до кінця не усвідомлює, на який серйозний крок зважується, погодившись на одруження. Адже має реальну можливість зробити блискучу кар’єру в музиці. Чи зможе від усього відмовитися: повністю присвятити себе чоловікові, стати матір’ю, просто берегинею домашнього вогнища? На вигляд вона слабка, вразлива, тендітна. Чи витримає? Бо ж характер у нього складний, владний, з ним нелегко. Та врешті-решт Марат наважується на одруження. Як складуться їхні долі? Рахімов, безперечно, кохає Лію, але чи зможе кохання витримати все, що приготувала їм доля? Що чекає у майбутньому: створена ними велика міцна родина чи пустка з уламками щастя?

 

Події, відображені в повісті, розгортаються на Закарпатті в далекому 1939 році за часів панування Угорщини. Пора тяжка. На порозі Друга Світова війна. Тут у всій красі постає справжня, наче дарована Всевишнім любов Софійки і Йосипа. На долю закоханих випадають неймовірно важкі випробування. Обом довелося пережити пекло ГУЛАГів, а Йосипу ще й пройтися фронтовими дорогами в рядах корпусу Людвика Свободи. Головна героїня уособлює ідеал вірності, порядності, благородності, неймовірної витримки й незламності духу. Здатність нести свій надважкий, майже нелюдський хрест, не нарікаючи на судьбу. У молодому віці доля вирвала її з рідного краю і не повертала довгих 62 роки. Дівчина пройшла звірські катування у радянських таборах, переслідування, розлуку з коханим, втрату рідних їй людей, але не зламалася, не озлобилася. На старості літ повернулася до отчого дому аби попрощатися з рідною землею і відійти у Вічність…

 

Тетяна Мостова, завідувачка відділом обслуговування Миргородської ЦРБ