2 лютого  виповнюється 120 років  від дня народження Євгена Маланюка - видатного українського поета, письменника культуролога-енциклопедиста, публіциста, літературного критика.

 

Євген Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Дитячі та юнацькі роки письменника минули в літературно-мистецькій атмосфері. Хлопець непогано малював, а вірші почав писати в 11-13 років. З дитинства зачитувався «Словом о полку Ігоревім», віршами Тараса Шевченка, прозою Едмондо де Амічіса та Марка Твена.

У 1914 році закінчив Єлисаветградське реальне училище і вступив до Петербурзького політехнічного інституту.

З початком Першої світової війни став слухачем Військової школи в Києві, після закінчення якої поручника Євгена Маланюка направили на Південно-Західний фронт командиром сотні 2-го Туркестанського стрілецького полку. На фронті познайомився з начальником штабу першої Туркестанської дивізії полковником Євгеном Мєшковським, який після вибуху Жовтневої революції закликає його повернутись на Батьківщину, щоб узяти участь в обороні Української Держави. Працює в Генеральному Штабі України, пізніше стає ад'ютантом генерала Василя Тютюнника, командуючого Наддніпрянською Армією УНР. Болісно сприймає молодий офіцер поступовий занепад УНР.
            У 1920 році, після трагічних спроб реставрації державності, разом з тисячами таких як сам, подається на еміграцію і потрапляє в табір для інтернованих поблизу польського міста Каліша. Разом із кількома друзями (Ю. Дараган, М Чирський, М. Грива та інші) видає журнал «Веселка», де побачили світ його перші поезії. 1923 року разом із Михайлом Селегієм і Михайлом Осикою випускає в світ невелику збірку поезій «Озимина». Згодом перебрався до Чехословаччини, там у Подєбрадах закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії. Потім переїхав до Варшави, де працював інженером, потім  викладав російську мову у військовій академії, математику в Українській православній семінарії, співпрацював з Українським науковим інститутом у Варшаві та іншими установами. Поет перебував у вирі подій, виступав у пресі з оглядами класичної і сучасної вітчизняної літератури. Був одним із засновників літературного угруповання українських письменників у Варшаві «Ми».

Наприкінці другої світової війни Євген Маланюк переїхав до Німеччини у Регенсбург, де влаштувався вчителем математики та української літератури. Навколо нього знову зібралося коло літературно обдарованої молоді з нової хвилі української еміграції – Леонід Лиман, Олег Зуєвський, Леонід Полтава. Поет брав участь у створенні письменницької організації МУР (Мистецький український рух), що протягом 1945–1949 рр. працювала в Німеччині й стала цікавою сторінкою в історії української літератури у вигнанні.

У червні 1949 року письменник  емігрував з Німеччини до США. На американському континенті опублікували його книжки «Влада» (1951 р.), «П'ята симфонія» (1954 р.), «Проща» (1954 р.), «Остання весна» (1959 р.), «Серпень» (1964 р.), «Перстень і посох» (1972 р.) і два томи літературно-критичних і культурологічних статей «Книга спостережень» (1962, 1966 рр.). У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово». Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку.

З нагоди 120-річчя від дня народження видатного поета української діаспори, Євгена Маланюка, в центральній районній бібліотеці була проведена літературна година  «Життя наче пісня – суворе і славне». Бібліотекарі  відділу обслуговування розповіли про складний і тернистий шлях поета, якому стало сили вистояти і творити.

Учасники заходу переглянули електронну презентацію « Євген Маланюк – шлях емігранта, творчість патріота», що розкрила невідомі факти з життя і творчості видатного поета, декламували вибрані поезії, дискутували щодо актуальності його поезії, драматизм і проникливість якої спонукає нас до осмислення і аналізу драматичних колізій української історії.

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

 

Тетяна Мостова,  завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки