Традиція писати писанки сягає своїм корінням у сиву давнину, коли людина була неподільною з природою. У ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту. Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Наші пращури були мудрими, що змогли поєднати Християнство, як ідею спасіння душі від мороку, з найсвітлішими образами минулого. Так виникла писанка − символ нового життя, воскресіння Бога і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки − ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну.
Писанка була своєрідним побажанням світу від людини, що її створює, тож майстрині задовго до праці налаштовувались на позитивний лад та культивували гарний доброзичливий настрій. На писанках часто зображали символи сонця (сварги), мудрості (змійки), родючості (дерева життя) тощо.
Писанка – це свято у фарбах, це музика в кольорі, це радість і щастя. Звичай розписувати писанки досить давній і має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом його початку, символом сонця. Безліч легенд і міфів народів світу пов'язані з культом яйця. Виготовлення писанок та крашанок – важливий та самобутній звичай української нації. Колись українські жінки – перш ніж сісти за розпис Великодніх яєць – довго молилися та постилися, а у переддень навіть зберігали обітницю мовчання, настільки священним для них був обряд виготовлення писанки. Тому і зібралися, чудової весняної днини- 13 квітня , напередодні одного з найбільших християнських свят – Великодня, користувачі Попівської сільської бібліотеки, щоб взяти участь у проведенні майстер- класу з розпису крашанок – мальованок «Розмалюю писанку, розмалюю». Відкрила захід сільський бібліотекар, яка познайомила присутніх з метою даного заходу, а саме: виховувати повагу до традицій українського народу, прищеплювати любов до символу-оберегу - писанки, викликати інтерес до продовження традицій писанкарства та святкування величного свята Великодня. Вона розповіла про традиції писанкарства у нас в Україні. Читачі з великим задоволенням переглянули в YouTube експонати писанок, які представлені на Софіївській площі в Києві.
Найскладніше виготовити саме писанку. Тут проявляється майстерність і людська фантазія. Про історію, особливості і традиції писанкарства розповіла учитель малювання Наталія Гончаренко, вона ж і провела майстер- клас.
Учасники майстер-класу із захопленням долучилися до таїнства створення Великодньої писанки, виготовивши свій власний маленький шедевр. Під час заняття хлопчики і дівчатка не лише власноруч розмалювали писанки, але й випалювали візерунки на дерев’них писанках. Чудово вони вийшли у Валерії Тригуб та Катерини Шпак.
Учасниками майстер – класу стали учні 6 та 7 класів Попівської ЗОШ,
долучилися до таїнства створення Великодної писанки і маленькі користувачі, Маринка Зінченко та Максим Філончик. Створювали свій власний шедевр і брати Ребрики Артем та Станіслав. Учасники заняття активно долучилися до створення української писанки, і незабаром на їхніх розквітли барвисті орнаменти.
А молоде попівське покоління змогло осягнути глибину художньої майстерності наших предків.
Любов Демидко, завідувачка Попівською сільською бібліотекою-філіалом
