У рамках Року Тараса Шевченка в Україні Клюшниківська сільська бібліотека продовжує знайомити своїх користувачів з багатогранною творчою спадщиною та  особистістю геніального українського поета.

            Останньої літньої днини у сільській книгозбірні зібралися різні за віком люди, проте спільні по своєму духу. Зібралися, щоб взяти участь у літературній годині та згадати «незлим, тихим словом» Великого Кобзаря, того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій в нашому спільному українському домі.

            Насамперед учасники заходу ознайомилися з виданнями, представленими на ювілейній книжково-ілюстративній виставці «Є в Шевченка народження дата, дати смерті в Шевченка нема». Короткий  огляд їх зробила сільський бібліотекар. Представлена на виставці література дає можливість пізнати не лише багатогранну творчість поета, а і його коротке, але яскраве життя.

 На початку літературної години бібліотекар наголосила на тому, що для українців Тарас Шевченко  - це не лише геніальний майстер слова, а й великий патріот України. Вся його творчість пронизана гарячою любов’ю до батьківщини і водночас ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу.  Могутньою силою свого таланту Великий Кобзар будив розум і серця людей, відчайдушно закликаючи до повалення кріпацтва, до боротьби з насильством і тиранією.

Єдиним шляхом до щастя людства Шевченко вважав революцію, коли «царя на плаху поведуть» і звільнені народи побудують нове життя:

                        І на оновленій землі

                        Врага не буде супостата,

                        А буде син і буде мати

                        І будуть люди на землі.

Як підтвердження цих думок, бібліотекарем був продекламований вірш класика білоруської літератури Янки Купали «Тарасова доля». Ми не уявляємо собі Шевченка без України і України без Шевченка. Світова історія не знала такого злиття поета і народу

З розповіді бібліотекаря учасники заходу дізналися також про особисту трагедію Тараса: спочатку смерть матері, а через два роки втрата батька, збиткування мачухи і вчителя-дячка. Все це важким тягарем лягло на плечі хлопчини. Про тяжке безрадісне дитинство поета говорять і його твори. Зокрема, один з них «Мені тринадцятий минало» прозвучав у ході літературної години  у виконанні Бережного Антона.

Проте, незважаючи на тяжкі випробування долі, у Тараса був надзвичайно великий потяг до знань. Засвоївши початкову грамоту у жорстокого дяка, Тарас не лише зачитувався творами українських письменників, особливо Григорія Сковороди та Івана Котляревського, але й переписував та заучував їх напам’ять.

Творчість Шевченка настільки багата за змістом і розмаїттям мотивів, що осягнути її надзвичайно важко. Проте цілком можливо виділити найважливіші з них: біль за долю України, панщина і царизм, жіноча доля. Учасники літературної години пригадали вірші Кобзаря на цю тематику: «На панщині пшеницю жала», «Сова», «Думи мої, думи мої», «Гайдамаки», «Катерина».

На закінчення літературної години бібліотекар підсумувала, що Шевченкове життя – це повість про силу мистецтва. Любі перепони воно в змозі здолати, та який страх може викликати у ворога.. Здавалося б, що всі обставини були проти того, щоб Шевченко став поетом і художником. Спочатку злигодні, рабство, сваволя поміщика перешкоджали досягненню мети Тараса. Згодом царська держава стала перепоною на шляху поета до заповітної мети. Шевченко був фізично зламаний в’язницею та засланням, але свою любов до України проніс до кінця свого короткого, але яскравого життя, залишившись непримиренним і нескореним до її ворогів і поневолювачів.

Прожив Тарас Шевченко коротке життя, всього 47 років. 34 з них провів у неволі: 24 роки у ярмі кріпацтва і понад 10 років – у найжорстокіших умовах заслання. Решту ж 13 «вільних» років поет перебував під невсипущим наглядом жандармів. Оглядаючи прожите життя, сповнене страшної негоди та злигоднів, він з болем говорив: «Сколько лет потерянных, сколько цветов увядших!».

Вже стільки літ немає серед нас великого поета і пророка Тараса Шевченка, проте

                        Іде Кобзар нескорений, величний,

                        Дивуючи весь білий світ.

                        Нехай же в душах споконвічно

                        Звучить Тарасів «Заповіт».

Цей безсмертний твір поета на завершення літературної години продекламувала «Геращенко Валентина.

 

Тетяна Лень, бібліотекар Клюшниківської сільської бібліотеки