Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський на Перемищині у родині священика.

Коли малому Михайлові виповнилося 10 років, помер його батько. Двох  малих синів Михайла і Володислава взяв на виховання до Перемишля їх родич, видатний громадський діяч, перемиський  греко-католицький єпископ Іван Снігурський.

У Перемишлі він отримав добру європейську музичну освіту в співацько-музичній школі при греко-католицькому кафедральному соборі. Його вчителями були відомі чеські фахівці Алоїз Нанке , Вінкентій Серсаві, а згодом Францішек Лоренц. Одночасно Вербицький навчався у Перемиській гімназії.

З 1833 року, наступних 13 років життя, він провів у Львові, закінчивши гімназію, поступив до духовної семінарії.

У 1846 році повернувся до Перемишля, де почався надзвичайно важливий новий період його творчого життя. У Перемишлі він зустрів бурхливий 1848-й рік. Михайло Вербицький став одним з найактивніших учасників українського відродження в Галичині як композитор, діяч театрального життя.

Коли у Львові при товаристві  «Руська  бесіда» у 1864 році  був створений театр,   Михайло  почав тісно співпрацювати з ним, пишучи музику до його вистав.  Як стверджують музикознавці, цей період став вершиною у його творчому житті.

Для кожного українця ім’я отця Михайла  асоціюється з величною мелодією нашого Національного і Державного гімну.

Вірш «Ще не вмерла Україна» був надрукований у 1863 році у четвертому номері львівського літературно-політичного часопису «Мета» .

Вперше   «Ще не вмерла Україна» публічно було виконано 10 березня 1865 року в Перемишлі як заключний концертний номер перших у Галичині світських «вечерниць в пам’ять Тараса Шевченка» .

 

 

Похований отець Михайло Вербицький у селі Млини поруч з старовинною, з 1740-го року дерев’яною, церквою Покрови Пречистої Богородиці, у якій він 15 років відправляв Богослужіння.

У 1934 році за кошти  української громади та членів студентського хорового товариства «Бандурист» на могилі отця Михайла Вербицького встановили  пам’ятник.

З метою належного відзначення ювілейних дат автора Президент України підписав Указ  №6/2015 «Про відзначення 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького та 150-ї річниці першого публічного виконання національного гімну» , в центральній районній бібліотеці підготували  годину історії «В цьому імені – слава України: М.Вербицькому – 200 років», бібліотекарі розповіли про життя і творчість  Михайла Вербицького, ім’я якого насамперед асоціюється з мелодією нашого національного і державного Гімну. Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і ... трагічна доля. Тому ми з вдячністю згадуємо тих, хто нам залишив  її у спадок.

 

Адже гімн – це не тільки національний і державний символ незалежної України, це наша духовна зброя ,яка  звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.

 Хто зберіг любов до краю

                                                         І не зрікся роду,

 Той ім’ям не вмре ніколи

                                                         В спогадах народу.

 

Тетяна Мостова,  завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки