Читання книг – це завжди цікаве і захоплююче заняття!
Читати книги, які тільки надійшли до бібліотеки – вдвічі приємно.
Пропонуємо вам одну з кращих книг, що надійшли до фондів Миргородської ЦРБ.
Світлана Талан – «Оголений нерв»
Бажаєте почути голос Донбасу в період війни 2014-2015 рр., прочитайте книгу Світлани Талан - очевидця цих подій – жительки окупованого Сєвєродонецька. Книга допоможе зрозуміти як ця війна починалась і чому її так важко зупинити.
Героїня роману Настя Агафонова мала гарну дружню родину: чоловіка, сина, доньку. Разом з ними жила свекруха, а мама Насті – в селі біля міста. Була у неї робота на комбінаті, хоч важка, але стабільна. Все ніби добре, не гірше ніж в інших. Та мирне життя раптово закінчилось, забурлила політична нестабільність, розійшлися в поглядах рідні і друзі, зненавиділи один одного друзі дитинства. Осуд, ненависть, недовіра запанували серед рідних і близьких. Страшно стало висловлювати свої думки вголос, навіть, в своїй родині. Світлана Талан доводить, що сепаратизм – це страшний вірус, який заволодів людьми. Автор не досліджує авторів цього вірусу і для чого це було зроблено. Роман показує життя простих жителів Сходу України, яким випала тяжка ноша сучасних подій. Війна вривається в їх будинки, жорстоко і страшно проходить по душах і по родинах…
Син Насті Геннадій пішов відстоювати свої погляди на київський Майдан, був поранений, довго лікувався. Його друзі з дитинства, такі близькі в мирний час, розійшлися в поглядах і стали непримиренними ворогами, здатними вбивати один одного. Страшні настали часи… Страшними стали люди…
Війна оголила не тільки нерви, а й всі почуття і душі, які стали нетерпимими. Добро і зло жорстоко розділило рідних людей. Кожен був змушений вибирати свій шлях. Під час окупації, патріотично налаштований, непримиренний Геннадій почав боротись з ополченцями. Мати його в цьому підтримала. Донька Насті різко засудила проукраїнські погляди мами і брата та підтримала сепаратистів, пішла воювати на їх стороні. Батько став на бік доньки і, ненавидячи погляди дружини і сина, згодом пішов з родини, почав пити. Свекруха Насті подалася до Росії, але не надовго… Так дружня родина була розділена війною і колись такі рідні і близькі люди назавжди стали по різні боки барикад. Чи буде між ними порозуміння і взаємопрощення, автор цього не бачить і рецептів не дає.
Читати цю книгу дуже важко і боляче, але необхідно, хоча б для того, щоб багато чого зрозуміти. Зрозуміти Донбас.
Тетяна Мостова , зав. відділом обслуговування Миргородської ЦРБ
