ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА БІБЛІОТЕКА МИРГОРОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ 
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Вітаю Вас, Гість · RSS 29.03.2024, 08:47

Головна » 2015 » Листопад » 23 » Вогонь скорботи в серці на віки
10:15
Вогонь скорботи в серці на віки

до Дня пам'яті жертв голодоморів

 
                                                                        Прошу, у серці запаліть
                                                                        Скорботи полум'я священне
                                                                         та крізь століття пронесіть
                                                                         Сльозу безвинно убієнних! 
                                                                                         Наталка Тривайло
 
Героїчна і водночас трагічна історія України. Вона знала багато важких часів – стихійні лиха, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричиняли різні кризові явища. У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – ГОЛОДОМОР
         У 32-33-роках голод набув повального характеру із чисельними смертельними випадками. Вмирали цілі села. Страшний 1933 рік… Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу – України. У 1933 році смертність від голоду в Україні за різними підрахунками становила від 7 до 10 мільйонів людських життів.          
         Не минув голод і Миргородщину.  На сьогодні в нашім краї встановлено імена  понад 1 500  жертв Голодомору. Проте це далеко не повний список. Як свідчать очевидці тих подій, у районі голодною смертю померло близько 10 000 осіб.
 Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, яка роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу
Наш обов'язок, особливо молоді, - вшановувати, увічнювати пам'ять про вбитих українців і цим зберігати духовну єдність поколінь.
Указом Президента України № 1310/98 «Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів» від 26 листопада 1998 року щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний пам'ятний день — День пам'яті жертв голодоморів.
До річниці голодомору  в центральній  районній  бібліотеці  для дорослих  було проведено годину пам’яті «Голодомор… Вогонь вічного спомину.  Бібліотекарі відділу обслуговування разом з присутніми пройшли стежками болю і мук страшного голодомору на родючих чорноземах України, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Це було не стихійне лихо, а умисно підготовлений голодомор. На абонементі для дорослих оформлено книжкову виставку  «Голгофа голодної смерті». 
 

 На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій, художньо - документальні книги відомих українських письменників В. Барки «Жовтий князь» ,У. Самчука «Марія», також в читальній залі підготували відкритий перегляд літератури «Пам’ять закарбована у слові».  

 

Наприкінці заходу присутні  подивилися в YouTube відеокліп Оксани Білозір «Свіча» та взяли участь у міжнародній акції «Холодний подих згаслої свічі», Ця акція покликана донести до найвіддаленіших куточків нашої планети правду про страшний злочин Голодомору, скоєний у 1932-1933 роках в Україні.

  Хай світло від свічки у небо летить
 Хоча б одну душу зігріє в цю мить
          Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.
Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам‘ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, весь український народ. Пам‘ять має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
 

  Тетяна Мостова, завідуюча відділом   обслуговування  центральної районної бібліотеки

Переглядів: 385 | Додав: bibliomirg
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz