Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем, це  був наслідок цілеспрямований  тоталітарною владою геноцид. Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян.  Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. Дослідники  називають різні  цифри загиблих під час голодомору від 5 до 10 мільйонів.  Але, в будь-якому випадку, це  мільйони безневинних жертв.                                                 

            Тож в  День пам’яті жертв голодомору Черкащанська  сільська  бібліотека  провела  годину вшанування «Запалимо  свічку». Присутнім на заході  бібліотекар  розповіла  присутнім про  трагічні події українського народу 19932-1933 років.

 

 

  А  Силка  Олена поділилася спогади  своєї бабусі, Черкащенко Марії, нині  покійної, що в ті 33  голодні роки з України карали за зібраний на полі колосок, вивозили  не тільки хліб,  але й, навіть, квасолю,  квашені огірки та  капусту ,  залишаючи людей приреченими на голодну смерть. Рожко  Надія поділилася спогадами своєї матусі  Григоренко Марії , яка у 1933  році  ходила до  першого  класу і  навіть зараз  пам’ятає те відчуття голоду . Вона навіть уявити собі не могла тоді, що буває таке відчуття коли не хочеться їсти.

Сповнені  відчаю  та болю  сторінки  тогочасної  історії  віднесли  нас   в  ті  нелегкі  та  страшні часи. І не  дай,  Боже, пережити  таке лихоліття  ні  нам,  ні  нашим  нащадкам!

   

                     Світлана  Челембієнко,  бібліотекар  Черкащанської  бібліотеки – філіалу.