Осінь життя. В похилому віці прийнято підводити підсумки прожитому. Але життя не закінчилося, кожен день приносить все нові й нові враження. Наше старше покоління - золотий фонд, скарбниця досвіду та знань, і, можливо, той скарб, що шукає і не може знайти Україна, щоб стати заможною та щасливою. І хоча діють в нас спеціальні служби й заклади, в обов’язки яких входить турбота про літніх людей, тепле слово і піклування оточуючих ніколи не будуть зайві. Тому, Попівська сільська бібліотека підготувала і 5 жовтня провела годину доброти для людей похилого віку «Осінь – як і у природі – прийде до всіх». Завідуюча бібліотеки розуміє, що необхідно залучати ці верстви населення до книги, зважаючи на їх стан здоров’я. Книга має унікальну здібність - вона лікує людські душі та тіла. В усі часи люди помічали позитивний вплив книги на здоров’я та настрій людини. В нашій свідомості книги - це перш за все накопичувач та зберігач знань, що передають духовні традиції, культуру, мистецтво від покоління до покоління, з’єднуючи людей різних часів та народів за допомогою слова. Вона розпочала зустріч словами, як добре, що ви залишили всі свої справи і сьогодні зібралися разом. Звичайно у Вас багато невідкладних турбот, але залиште це все за дверима і разом сьогодні відпочиньте. А розпочнемо нашу зустріч з привітання наймолодшої учасниці заходу, учениці 3-го класу Попівської загально освітньої школи Маринки Зінченко, яка вітає Вас піснею «Чарівниця – Попівчанка».
Кожна родина має свої обереги, своїх берегинь, що бережуть рід від лиха. Обереги роду – це наші дідусі і бабусі - найстарші і наймудріші люди в роду.
 Саме бабусям читала вірші учениця 4-го класу Каріна Недождій, а Олександра Супрун привітала бабусь піснею «Дякую бабусю». Учні 9-го класу, брати Роман та Ростислав Гасенко, розповіли , як уміє смачно готувати їх бабуся, та порадували присутніх піснями «Ми козаки», «Їхав козак містом». Найактивніший читач у нашій бібліотеці - це людина похилого віку, саме дідусі і бабусі беруть казочки, щоб прочитати та розповісти своїм онукам. Адже вони люблять свої онучат, навіть, більше чим дітей, тому і знають безліч українських народних казок. Тому весело пройшла вікторина для них «Відгадай, з якої це казки». Ще довго не залишали стін бібліотеки того дня бабусі і дідусі вони продовжували спілкуватися за бібліо - чаєм, яким пригощала господиня, знайомилися з книжковою викладкою «Душу зцілює добро», а завідуюча бібліотеки запевнила їх, що ветерани та молодь - це та категорія читачів у бібліотеці, для яких завжди відкриті двері, з якими бібліотекар радий спілкуватися постійно, адже все, що оточує нас - міста і села, заводи, безкраї лани - є результатом вашої невтомної праці. В усьому, до чого торкнулися ваші руки, залишилася частка вашої душі. Та і власним життям ми теж завдячуємо вам. Тож ще раз прийміть наші найщиріші вітання. Від щирого серця бажаємо вам здоров'я і довгих років життя. Нехай діти будуть для вас гордістю, а онуки радістю. Хай ваша золота осінь завжди буде щасливою, радості, миру, добра вам в ім'я розквіту рідної неньки-Укаїни.
Любов Демидко, завідуюча Попівською сільською бібліотекою
|
